Олександр Олесь

(1878—1944)

Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь — літературний псевдонім) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля Харківської губернії (нині — Сумська область). Батьків рід був чумацьким, материн — селянський. Батько майбутнього поета працював на рибних промислах на Волзі, де й загинув, коли Олександрові виповнилося 11 років. Мати залишилася «з трьома дітьми й трьома карбованцями в кишені». Попри матеріальні нестатки, багато уваги приділяла вихованню дітей, дбала про їхню освіту.

Здобувши початкову освіту в сільській школі, Олександр у п'ятнадцятирічному віці вступив до хліборобської школи в містечку Деркачі, що під Харковом. Під час навчання заробляв на життя репетиторством. Після закінчення школи деякий час був вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, а з 1903 року став студентом Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1908 році.

Одружившись зі студенткою Бестужівських курсів В. Свадковською, Олександр Олесь оселився в Петербурзі, де навчалася дружина. Згодом разом із дружиною переїхав до Києва, працював ветеринарним лікарем.

Олександр Олесь привітав Лютневу революцію та утвердження Української Народної Республіки. На хвилі революційного піднесення прагнув реалізувати себе в журналістиці. Однак жовтневий переворот 1917 року та пізніша більшовицька інтервенція в Україну змусили поета змінити плани. У 1919 році він виїхав спочатку до Будапешта, а потім до Відня. Від 1923 року письменник жив у Празі. В еміграції займався літературною й журналістською працею. Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Празі.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. У зручній для вас формі запишіть відомості про життя Олександра Олеся.

2. Поміркуйте, як умови, у яких зростав майбутній письменник, могли вплинути на становлення його особистості.

3. Як вплинули на долю письменника суспільні події та його ставлення до них?

Літературна діяльність

Ще навчаючись у хліборобській школі, поет брав активну участь у випуску рукописних журналів, до яких подавав власні твори. У 1903 році побував на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві, де зібралися відомі письменники. Познайомився з багатьма українськими митцями, почав планувати й власну літературну кар'єру. А в 1906 році вже підготував до друку поетичну збірку «З журбою радість обнялась». Книжка побачила світ на початку 1907 року. Вона викликала прихильні відгуки критиків та читачів, що заохотило поета до подальшої праці.

У 1918 році Олександр Олесь уже був автором п'яти поетичних збірок. Перебуваючи після 1919 року в еміграції, письменник не полишив літературної праці. У цей період видав збірки «Чужиною» (1919), «Кому повім печаль мою» (1931), книжку сатиричних віршів «Перезва» (1921).

Окрім поезії, Олександр Олесь писав прозу та драматургію. Його перу належать драматичні твори «По дорозі в Казку», «Золота нитка», «Танець життя», «Над Дніпром», «Ніч на полонині».

Поетичні твори Олександра Олеся зацікавили українських читачів майстерним відтворенням настроїв та емоцій, музикальністю, звуковою виразністю. Дослідник П. Филипович у зв'язку із цим відзначив: «Безпосередність і щирість відчуття, внутрішня правдивість образів, не складних, не надуманих, хоч і запозичених часто чи із попередньої поетичної традиції української (та російської) чи з народної поезії, бо поети раз у раз використовують здобутки минулого, — це все надає Олесевій поезії привабливих рис і спричинилося до його широкої популярності свого часу».

Коментар фахівця

Значення Олеся в українській літературі можна порівняти зі значенням Котляревського. Що зробив Котляревський? Іван Котляревський запровадив до літератури семінарську поезію в усій її характерній жанровій і мовній відмінності. Олесь запровадив альбомну, романсову, революційну, студентську, взагалі інтелігентську, ту поезію й таку, що доти в українському письменстві лишалась поза межами громадянського визнання.

В. Петров, критик, дослідник української літератури

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

Розкажіть про літературну діяльність Олександра Олеся.

Журба і радість

Невеликий за обсягом вірш на дві строфи й два місткі символи. В уяві ліричного героя «журба» і «радість» обертаються на універсальні рушії самого життя, протиставляються й парадоксальним чином поєднуються в складному переживанні.

Здається, самого героя раптово охоплює емоційне осяяння-прозріння. Піднесена тональність, дивна суміш здивування й захоплення характеризують його почуття. Журба і радість, сльози і сміх, ніч і ранок — усі ці образи позначають загадкову траєкторію індивідуального сприйняття життєвого руху. Світ постає в потужному змаганні різноспрямованих сил, а людська

свідомість в інтуїтивному творчому осягненні добирає для них більш-менш прийнятні образи.

Героєві властива філософська, споглядальна позиція. Він — зачарований спостерігач, якому відкрилася вища динаміка нестримних світових сил. І тому він лише констатує власний статус пасивного учасника й одночасно споглядальника боротьби й поєднання протилежностей, що поширюються й на нього самого як маленьку частку життєвих процесів («І йде між ними боротьба, /1 дужчий хто — не знаю я...»).

Це символістська поезія, у якій змагання двох чинників буття в осмисленні автора набуває оригінального філософського потрактування.

Читацький практикум

Прочитайте вірш. Виконайте завдання. ^З

З журбою радість обнялась...

В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась,

І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня... І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я.

1906

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас поезія?

2. Що символізують журба і радість у вірші поета? Чому вони поєднуються?

3. Як ліричний герой ставиться до такого поєднання?

Поезія «Чари ночі»

«Чари ночі» представляють інтимну лірику Олександра Олеся. У творі поєдналися традиційні для інтимної поезії мотиви кохання, молодості, щастя. Образність не надто складна і теж традиційна: весна, солов'ї, пісні, верби й квітки... Настрій піднесений, тон урочистий, а емоції переливаються через край. Автор чи не навмисно вдається до спрощення, щоб відтворити оптимізм і безапеляційність молодості, щиро переконаної у своїй правоті. Та й сама природа в солов'їному співі промовляє: «Цілуй, цілуй, цілуй її — / Знов молодість не буде».

Паралелізм відіграє важливу роль у художній організації твору. Він допомагає підтримувати загальне відчуття гармонії й рівноваги між людиною і довкіллям. Весняний солов'їний спів викликає в уяві читачів усталену асоціацію: весна — пора кохання. Одухотворена природа представлена відповідними образами: «Поглянь, уся земля тремтить / В палких обіймах ночі...».

Та й весь твір організовано так, що немов сама природа «промовляє» до читача: у солов'їному співі «оприявнюється» монолог-звернення

до уявного адресата. Це звернення передусім до молодої людини, і містить воно хай, на перший погляд, і не надто складну, але й незаперечну життєву філософію: цінуй молодість — весну свого життя, не марнуй її можливостей і потенційно щасливих днів, «лови летючу мить життя».

Загальне перше враження від простоти вірша зникає у двох передостанніх строфах, що накреслюють образ старості та згасання («Загине все без вороття.»), а до майже фольклорної образності попередніх строф додається згадка про Фауста і «скупих богів», що налаштовує на значно глибше філософське переживання. Ось це авторське «знов молодість не буде», представлене в художньому обрамленні тексту, відчутно додає неоромантичній поезії «Чари ночі» тієї емоційної контрастності, що не раз сприймалася критиками як одна з визначальних ознак індивідуального стилю Олександра Олеся.

Звукова виразність поезії забезпечила їй популярність. Покладений на музику, вірш «Чари ночі» став відомим романсом.

Читацький практикум

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Чари ночі

Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся

І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, —

Гори! Життя — єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток, Кохання, спів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люде, Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі.»

Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її: Знов молодість не буде!»

1904

Виявляємо літературну компетентність

1. Які мотиви поєднались у вірші «Чари ночі»?

2. Яким є панівний настрій твору?

3. До кого звертається ліричний герой?

4. У чому полягає суть цього звернення?

5. Яку роль у розкритті теми відіграють образи весняної природи?

Ділимося думками і враженнями

6. Чому поезія, покладена на музику, стала відомим романсом? Що, на вашу думку, сприяло її популярності?

Поезія

«О слово рідне! Орле скутий!..»

Твір «О слово рідне! Орле скутий!..» належить до громадянської лірики. Автор у ньому осмислив тему рідного слова в народному житті.

Для повнішого розуміння поезії слід урахувати історико-культурний контекст. Твір був написаний у 1907 році, після кількох десятиліть переслідування українського слова. Валу-євський циркуляр та Емський акт забороняли повноцінне використання української мови,

і лише після революції 1905 року заборони поступово відходили в минуле.

Зрозуміло, чому саме поет використав на позначення рідного слова образ «скутого орла». Він символізує волелюбність і великі, ще не задіяні повною мірою потенційні можливості мови в розбудові національного життя. У часи випробувань саме мова допомагала українцям опиратися поневоленню. Вона й досі

залишається ефективною духовною зброєю в боротьбі за свободу й незалежність.

У першій строфі автор указав не лише на загрозу з боку чужинців-поневолювачів. Він порушив важливе питання внутрішньої несвободи та пов'язав його з проблемою батьків і дітей. Слово — це ще й «співочий грім батьків», «дітьми безпам'ятно забутий». Не в останню чергу байдужість і забуття самих українців спричинилися до обмеження можливостей рідного слова.

Друга строфа встановлює стійкі асоціації між мовою й батьківщиною. А деякі рядки

взагалі сприймаються як алюзії до відомих образів Шевченкового «Заповіту» («Шовковий спів степів широких, / Дніпра між ними левій рев...»). У третій строфі символ слова-меча перегукується з образністю поезії Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця...». Однак в Олександра Олеся слово не лише «меч», а й «сонце», здатне осяяти й очистити «дощами судними» рідну землю.

Ця спроможність слова змінювати й оновлювати життя розкривається в майстерному поєднанні яскравої символіки й піднесеної ораторської інтонації.

Читацький практикум

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев...

О слово! будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним.

1907

Виявляємо літературну компетентність

1. Коли був написаний твір?

2. Чому в той час він був по-особливому актуальним?

3. Чи зберігається нині його актуальність?

4. Що символізує образ скутого орла?

5. Якими властивостями автор наділив рідне слово?

6. З якими творами відомих українських поетів перегукується вірш «О слово рідне! Орле скутий!..»?

Виявляємо творчі здібності

7. Напишіть есе «Олександр Олесь...», у якому висловте своє розуміння творів поета.

 

Це матеріал з підручника Українська література 10 клас Борзенко, Лобусова